Закінчила магістратуру Національного університету “Львівська політехніка” у 2006 р. за спеціальністю “Менеджмент організацій”. Після закінчення навчання працювала на кафедрі менеджменту організацій на посаді асистента. Науково-педагогічний стаж – сім років.
Навчається в аспірантурі Національного університету “Львівська політехніка”.
Опублікувала 16 науково-методичних праць, серед яких п’ять наукових статей у фахових виданнях, п’ять тез доповідей міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференцій, шість методичних розробок. Сертифіковано десять навчально-методичних комплексів у Віртуальному навчальному середовищі Львівської політехніки.
Основний напрям наукових досліджень: організаційно-економічне забезпечення розвитку підприємств.
Відповідає за організування поточного навчального процесу в навчально-консультаційних центрах м. Володимир-Волинський, м. Хуст, м. Хмельницький, м. Чернівці.
Я вступила до НУ «Львывська політехніка» на напрям «Менеджмент». Тоді будучи першокурсницею, я мріяла – закінчу престижний ВУЗ, знайду цікаву і гарнооплачувану роботу і насолоджуватимусь життям…і на той час я навіть на мить не замислювалась, що залишусь працювати у Рідному ВУЗі…але «не все склалось, як гадалось»…
Після закінчення третього курсу я пішла вчитись на кафедру менеджменту організацій, і саме тоді, навчаючись на 4 курсі я вирішила, що маю залишитись і працювати в такому МЕГАпозитивному, доброзичливому і дружньому колективі викладачів кафедри МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЙ.
Я готувалась вступати до аспірантури НУ «Львівська політехніка» після закінчення магістратури, коли у вересні мені запропонували посаду асистента кафедри, я погодилась не вагаючись, бо думала, що добре буде спробувати себе в ролі викладача. Скажу чесно, було трішки навіть страшно, як мене сприйматимуть студенти, адже у нас різниця у віці була дуже малою, та все склалось добре – я так «запрацювалась» з студентами, що геть забула про те, що кожен викладач ВУЗу повинен отримати науковий ступінь. Саме тому, я цього року вступила на навчання в аспірантуру, щоб написати дисертаційну роботу, захистити її і знову вернутись до студентів.
Хоч зараз я знову в ролі «студентки» - ходжу на пари, готую доповіді, здаю заліки, багато часу проводжу в бібліотеці, але я «ловлю кайф» від цього, але є в цьому і один «мінус» - я надзвичайно сумую за парами, за студентами, за тими моментами коли заходиш в аудиторію і на тебе дивиться більше десятка (групи у нас за чисельність від 5 до 30 студентів бувають) яскравих, цікавих очей готових до розв’язання задач, обговорення ситуаційних вправ і т.п.
Згадую була на телебаченні реклама, де звучав діалог: «Ти де?»… «Я де??? А я на МОРі» і ми з одногрупниками коли переписувались чи передзвонювались на фразу «Ти де?» відповідали ?»… «Я де??? А я на МОРі» і одразу починали сміятись і навіть якось настрій покращувався.
Зараз я можу сказати голосно: «Викладацька діяльність – це моя робота і я дуже рада, що прийняла рішення залишитись у ПОЛІТЕХНІЦІ на кафедрі МО (хоча і в студентські роки і зараз називаю її МОР)».
